Інтерв'ю із тренером бронзових призерів чемпіонату України серед юнаків.
Ігор Чурсін - справжній фанат своєї справи, дитячий тренер футболу та футзалу, багаторазовий чемпіон України з футзалу серед дітей різного віку. 2006 року приводив до золотих медалей одеських залізничників у чемпіонаті України першої ліги.
-З чого розпочався Ваш власний шлях у футболі?
-Починав я свій шлях і пройшов до випуску в команді “Торпедо”. Моїм першим тренером був Валерій Васильович Мельник, а потім нас прийняв Лазарєв Валерій Михайлович. У нас була дуже сильна дружня команда і для мене була велика честь бути капітаном цієї команди. У 17 років перейшов у Локомотив, куди вже й повернувся після армії, але вже як дитячий тренер-початківець.
-У чому секрет успіху? Як ви знаходите підхід до дітей? Як мотивуєте дітей?
- Мені здається відповідь на ваше запитання дуже проста. Треба просто дуже любити дітей і звичайно любити футбол. Я як гравець не реалізувався, тому все про що я мріяв, я намагаюся реалізувати у своїх хлопчиках. І як кажуть мої матусі ВПЕРЕД і тільки ВПЕРЕД, ТІЛЬКИ ПЕРЕМОГА!
-Повернемося до питання з інтерв'ю за 2013 рік, яке звучало таким чином «- Які прізвища нам потрібно зараз запам'ятати, щоб потім, коли хлопці стануть справжніми «зірками» одеського та всеукраїнського футзалу ми могли сказати: «А пам'ятайте, Ігор Чурсін називав нам їх у 2013-му році? Він був правий!"? На сьогоднішній день з упевненістю можна сказати, що Ви мали рацію і яскравий приклад тому – Максим Паутяк, Костянтин Бондаренко, який виступає у Литві та Олексій Бондаренко, який грав у команді майстрів. Які прізвища Ви можете виділити зараз?
-Хочу без хибної скромності сказати, запам'ятайте, будь ласка, ці прізвища: Береза, Попов, Романюк, Фіжделюк-ця четвірка доб'ється дуже багато і прославить наш Український Футбол. А ще мені дуже хочеться похвалитися, що мої вихованці користуються попитом у найкращих футбольних дитячих Академіях, як в Україні, так і в Європі. Саша Газібар та Ілля Романюк зараз в Академії Донецького Шахтаря, Тихон Дробаха в Академії Ювентуса іі ще ряд хлопців продовжують підвищувати свою майстерність у Польщі в Академії футболу.
-Які у вас є цілі та мрії, яких найближчим часом хочете досягти?
- Цілі та мрії? Хочу миру, хочу, щоб наші діти завжди посміхалися і чули свист не від ракет та прильотів, а лише на футбольному полі свисток від суддів.
-Також неможливо не відзначити Вашу згуртованість із батьками на кожному матчі. Так було спочатку чи це вибудовувалося з часом?
-Мій викладач з психології завжди нам говорив, що будь-яка дитяча команда починається з "батьківської кухні", діти вдома все чують і якщо вдома про тренера говорять з повагою, то і дитина на тренуванні буде ставитися до тренера також. Тому я всі свої команди будую за принципом батьки-гравець-тренер.Хоч я дуже емоційний на тренуваннях та на іграх, але насправді я "Білий та Пухнастий" і за це мене поважають батьки і люблять діти... я сподіваюся.
