Фёдор Пылыпив и Станислав Гончаренко.
Федор Пилипів: – Думаю, сьогоднішня гра сподобалася вболівальникам. Звісно, їм не сподобався результат. Але гра була хорошою. На тренуваннях ми багато тренуємося, працюємо над помилками. Сьогодні нам було важко, бо команда суперника – молода і дуже добре біжить. Ми часто не встигали за ними. Наша команда не повністю готова фізично. В перерві в нас була серйозна розмова з хлопцями і ми вирішили грати з п’ятим. Бо чотири в чотири в нас шансів не було. А в п’ятьох – показали те, що награвали на тренуваннях. В нас все вийшло. Свої голи забили. Нарешті.
– Якби до матчу Вам запропонували нічию, Ви б погодилися?
– Зараз можна говорити все, що завгодно. Але, якщо чесно зізнатися – думаю, я б погодився.
Станіслав Гончаренко: – Не буває катаклізмів без причин. На етапах організації моментів, тобто встуваючи в чемпіонат, я як тренер з досвідом – розумів, що ця психологічна яма, збій – обов’язково станеться. Бо досвід і знання вислуги ігрової діяльності є, практично, у двох-трьох людей. Я не думав, що це так боляче буде. За 8 хвилин вести – 4:1 і не виграти гру? Цьому не може бути виправдання. Хоча, такі випадки в житті бували. Але, напевно, ми сьогодні встановили ледве не рекорд. І на це є причини. Відсутність гри у першої четвірки це засвідчує.
Випали з гри сьогодні повністю Іванюк, Салтанов і Ардашніков. Зверніть увагу, в нашій команді за 8-9 турів поки забивав Салтанов, а в нього вже 16 м’ячів, ця четвірка класно виглядала. Там була вся азбука, гармонія, експресія. Сьогодні Салтанова, образно кажучи, нема. Навіть, коли ми в більшості грали – він двічі відібрав і нема ні точності, ні продовження… В нього психологічний спад.
Важко пережити цю нічию. Єдине, що втішає – що вона не вирішальна.
Ми так завинили перед нашими вболівальниками, так давно не перемагали, що мені здавалося, хлопці просто вийдуть і заберуть додому цей новорічний подарунок. У вигляді премії, хорошого настрою. Зроблять подарунок вболівальникам…
Як ми не говорили, скільки я не просив – наші гравці заблудилися.
Знаєте, Напевно, це викликано ще й тим, що той швидкий набір очок – той зліт – перейшов у дуже болюче падіння. Я попереджав, що нам ще намнуть боки. Але не знав, що навіть після попереджень люди не врахують, що треба щось підстелити, коли падаєш. Вони навіть думати про це не хочуть. Усі разом. І це найбільша печаль.
Скільки я сьогодні часу витратив на це – все-одно не вдалося достукатися. Навіть ідучи на другий тайм, я сказав: “В Одесі ми теж – 3:0 вели…” Сила слова має вплив. Але ж я, як тренер, зобов’язаний попереджати…
Неподобство. Ніхто нічого не чує. Не хочуть думати, діяти, вирішувати… Я розчарований. Дуже розчарований.
Залишається лише сісти, спокійно розібратися і потрібно вилазити з цієї ями.
– Заміна Юрія Свинарчука вимушена, чи запланована?
– Вимушена. В нього струс мозку. Це сталося в епізоді наприкінці тайму. Перший тайм він дограв. В перерві йому стало зле і його забрала швидка.
Прес-служба МФК “Кардинал-Рівне”
